ⓘ Сільниця, Березівський повіт. Сільниця - село в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, етнічна українська територія Надсянн ..

                                     

ⓘ Сільниця (Березівський повіт)

Сільниця - село в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, етнічна українська територія Надсяння. Населення - 346 осіб.

                                     

1. Розташування

Село розташоване на відстані 6 кілометрів на південний захід від центру гміни села Дубецько, 33 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 35 кілометри на південний схід від центру воєводства - міста Ряшіва, на правому березі річки Сян.

                                     

2. Історія

Перша відома письмова згадка про Сінницю Synnicza датована 8 листопада 1377 року. Під цією ж назвою згадується в податковому реєстрі 1589 р.: село належало Стадницьким, в селі були 4 лани коло 100 га оброблюваної землі, млин, 2 загородники з землею і піп. Село знаходиться на заході Надсяння, де внаслідок примусового закриття церков у 1593 р. власницею Катариною Ваповською українське населення було піддане латинізації та полонізації. Згодом при нових власниках українці отримали можливість побудувати греко-католицьку церкву й відновити парафію.

Коли перша деревяна церква в Павлокомі згоріла, її мешканці ходили до церкви в Сільниці, де була самостійна греко-католицька парафія, яка входила до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії. Місце, де стояла та церква і де були побудовані приходські будинки в Сільниці, називають тепер "пробощувка". Коли церква і в Сільниці згоріла, у Павлокомі побудували нову. Сільничани ж не хотіли складати датків на парафіяльні та церковні потреби матерньої церкви в Павлокомі і всі перейшли в 1875 р. на латинський обряд та були приєднані були до латинської парафії в Диляґовій.

Відповідно до "Географічного словника Королівства Польського" в 1880 р. село знаходилось у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 121 будинок 4 будинки у фільварку і 724 мешканці 24 греко-католики, 697 римо-католиків і 3 юдеї, складалося з власне села на правому березі Сяну та двох селищ: Засяння - на лівому березі та Ляшки - на південь від села на правому березі Сяну.

У 1889 р. село мало 121 будинок і 724 жителі 24 греко-католики, 697 римо-католиків і 3 юдеї.

У міжвоєнні роки село належало до Березівського повіту Львівського воєводства, у 1934 - 1939 рр. - у складі ґміни Дубецько. Нечисленні місцеві греко-католики четверо належали до парафії Павлокома Динівського деканату Перемишльської єпархії з 1934 р. - Апостольської адміністрації Лемківщини.

10 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повіту. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Бірчанського району районний центр - Бірча. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову заволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Сільницею було передане до складу Польщі.

У 1975 - 1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.