ⓘ Сквіртне. Сквиртне - лемківське село у сучасній Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення - 100 осіб. ..

                                     

ⓘ Сквіртне

Сквиртне - лемківське село у сучасній Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення - 100 осіб.

                                     

1. Розташування

Знаходиться за 9 км від адміністративного центру Устя-Горлицьке, 7 км від Ждині, 30 км від міста Горлиці та за 112 км від Кракова.

Лежить над Плебанським потоком.

                                     

2. Назва

Повязують зі словом "сквірк", яке на лемківській говірці означає модрину.

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Сквєжин пол. Skwierzyn.

                                     

3. Історія

Село закріпачене на волоському праві в другій половині XVI ст.

Податковий реєстр 1629 р. засвідчує 2 селянські господарства і 2 загородники, село у власності Гладишів.

Напередодні Першої світової війни в селі налічувалося 187 хат, крім лемків проживало 5 циганських родин, які займалися ковальством і були добрими музикантами, злодійства не було. Село сильно постраждало від боїв та ще 13 селян було вивезено до Талергофу. Після війни селяни побудували нову школу. В 1936 році польська влада заарештувала місцевого вчителя Миколу Юрковського і на його місце прислали поляка, який не володів українською мовою. Учні його не розуміли і по кількох днях відмовились ходити до школи. Поляки відповіли арештами батьків, але селяни написали і відвезли у Варшаву петицію. Після трьох місяців "шкільного страйку" влада змушена була прислати вчителя-українця зі Львова і випустити з тюрми активістів села.

До 1945 р. в селі Реґетів Вижній була дочірня греко-католицька деревяна церква св. Безср. Кузьми і Демяна, зб. 1837, підлягала парохії Реґетів Вижній Горлицькому деканату, метричні книги велися з 1811 року В ході Тилявської схизми більшість селян 300 з 371 перейшли до Польської православної церкви.

До виселення українців у селі було чисто лемківське населення: з 470 жителів - усі 470 українці.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР більшість жителів села вивезли в Полтавську область. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських і польських і військ. Ті з українців, хто вижив, 1947 року під час операції Вісла були увязнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків.

У 1975 - 1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.



                                     

4. Памятки

Обєкти, перераховані в реєстрі памяток Малопольського воєводства:

  • Деревяна колишня греко-католицька церква св. Безср. Кузьми і Демяна, після виселення українців у 1947 р. - римо-католицький костел.
  • На території села над потоком знайдено рештки табору мисливців, датовані ІХ тисячоліттям до нашої ери.