ⓘ Устє Руське - лемківське село в сучасній Польщі, в гміні Устя-Горлицьке Горлицькому повіті Малопольського воєводства. Населення - 1187 осіб. ..

                                     

ⓘ Устє Руське

Устє Руське - лемківське село в сучасній Польщі, в гміні Устя-Горлицьке Горлицькому повіті Малопольського воєводства. Населення - 1187 осіб.

                                     

1. Назва

Первинна назва "Устя" походить від місця розташування села - впадіння річки Ждиня в річку Ропа. В 1765 р. носить назву "Устя Волоське", за Австро-Угорщини - "Устя Руське", в 1949 р. після депортації українців - "Устя Горлицьке".

                                     

2. Історія

Село закріпачене у другій половині XIV ст. на німецькому праві, хоча в 1414 р. згадується упосадженою на волоському праві, в дійсності на яке переведена в 1512 р. Станіславом Гладишем гербу Гриф.

Податковий реєстр 1581 р. засвідчує 5 селянських господарств, господарство солтиса, господарство священика і церкву. Реєстр 1629 р. засвідчує зростання кількості селянських господарств і появу тартака і млина.

В 1539 р. утворена парохія, збереглася ерекційна грамота у краківському архіві. У 1691 р. парохія прийняла унію. До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої також належали Квятонь і Одерне, метричні книги велися з 1786 року В ході Тилявської схизми більшість українців 417 із 744 перейшли до Польської православної церкви. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

За Австро-Угорщини виросло до статусу містечка, яке виконувало адміністративні та господарські функції для лемківського населення по обидва боки Карпат.

Восени 1918 р. кільканадцять днів було столицею Лемківської республіки.

До 1945 року було майже чисто лемківське населення: з 1160 жителів села - 850 українців, 90 латинників, 210 поляків переважно в присілку Одерне - працівники гути скла і 10 євреїв.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово- вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських і польських і військ. Ті з українців, хто вижив, 1947 року під час операції Вісла були увязнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків.

У 1975 - 1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

                                     

3. Памятки

Обєкти, перераховані в реєстрі памяток Малопольського воєводства:

  • Прицерковний цвинтар.
  • Огорожа з воротами.
  • В селі є деревяна греко-католицька церква Преп. Мат. Параскеви 1786 р., з 1947 р. використовувалася під костел, з 1956 р. також епізодично проводив службу Василь Гриник, а в 1997 р. остаточно повернена греко-католицькій громаді.
  • Прицвинтарна деревяна каплиця 1879 р.
  • Корчма лемківська, деревяна, збудована на початку XX ст.
  • Поряд є також Військове кладовище № 57 часів Першої світової війни.

Також у центрі села стоїть памятник лемкам, полеглим у Другій світовій війні в рядах підпілля, Червоної армії та Польської Народної Армії.