ⓘ Угочанська жупа. ́Угоча, Угоч́анський комітат - історичний комітат в північно-східній частині Угорського королівства, який межував з комітатом Мармарош на сході ..

                                     

ⓘ Угочанська жупа

́Угоча, Угоч́анський комітат - історичний комітат в північно-східній частині Угорського королівства, який межував з комітатом Мармарош на сході, комітатом Береґ на півночі та північному заході, а також Сатмарським комітатом на півдні. Найменший комітат Угорського королівства. Адміністративний центр - місто Севлюш. Комітат Уґоча існував до 4 червня 1920 року. Сьогодні 2/3 території комітату розташовані в межах Закарпатської області України, 1/3 - в межах Румунії.

                                     

1. Географія

Комітат Угоча охоплював 1213 км². Більша частина території комітату розташовувалась на рівнинній місцевості в долині річки Тиса, тільки зі сходу та північного-сходу комітат прилягав до гірського масиву Тупий. Згідно з сучасними адміністративними кордонами колишній Уґочанський комітат включав Виноградівський, невеликі частини заходу Хустського та півдня Іршавського районів Закарпатської області України, а також частину сучасного повіту Сату-Маре в Румунії.

                                     

2. Історія

Наприкінці 80-х років XII століття Угорське королівство просуває свої кордони до передгірїв Карпат настільки, що тут поширюється її комітатський державнотериторіальний устрій у вигляді Ужанської, Боржавської та Уґочанської жуп.

Комітат Уґоча в письмових джерелах вперше згадується в другій половині XII столітті як королівський мисливський маєток угор. Ugocsai erdoispansag. У 1299 році королівський комітат набув статусу дворянського - місцевій шляхті надавались певні привілеї та право на загальних зборах вирішувати важливі питання, зокрема обирати свого лідера - ішпана. Натомість знать повинна була нести королівську службу з охорони кордонів королівства та формувати загони дворянського ополчення.

Назва комітату походить від назви села Уґоча, що вперше згадується в документі за 1313 рік, в якому йшлося про затвердження пароха о. Петра з Севлюша на посаді митрополита. Вдруге Уґоча згадується в 1332–1337 роках у папській десятинній відомості як місцевість із власним священиком.

З другої половини XIII століття резиденцією ішпанів Уґочі стає містечко Кіральгаза угор. Kiralyhaza, нині - смт. Королево. Спадковими ішпанами Уґочанського комітату протягом століть були представники роду Перені.

В XIV столітті до Уґочі приєднано територію замкового маєтку Шашвар угор. Savari varispansag, розташованого на околицях села Тросник угор. Tiszasasvar.

У XIX столітті адміністративним центром комітату стає місто Севлюш.

В 1910 році площа Уґочанського комітату становила 1213 км².

Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з "Тимчасовим основним законом" від 13 листопада 1918 року.

У 1920 році згідно з Тріанонським договором більша частина Уґочі ввійшла до складу Чехословацької республіки, решта, 404 км² - до складу Королівства Румунія. У 1923 р. незначна частина комітату Уґоча, яка залишалась у складі Угорщини, увійшла до новоствореної адміністративної одиниці - обєднаного комітату Сатмар-Угоча-Берег hu:Szatmar, Ugocsa es Bereg k.e.e. varmegye.

Після Першого Віденського арбітражу Уґочанський комітат опинився у складі Королівства Угорщина, а його кордони відновлено у попередніх межах. Того ж року шляхом злиття утворено обєднаний комітат Береґ-Уґоча. У 1940 році, після Другого Віденського арбітражу, обєднаний комітат було знову розформовано на дві окремі адміністративні одиниці. В 1941 році площа комітату Уґоча становила 894 км².

У 1945 році більша частина комітату ввійшла у складі Закарпатської України до СРСР, а з 1991 року ввійшла до складу України. Інша частина у складі повіту Сату-Маре ввійшла до Королівства Румунія, а також у складі медьє Саболч-Сатмар з 1990 року Саболч-Сатмар-Береґ - до Угорщини.

                                     

3. Населення

Переважна частина Уґочі була заселена русинами - українцями, жили також угорці, євреї, нечисельна община німців та на півдні невелика група румунів. Після переведення в 1791 - 1792 рр. початкових шкіл з української мови на угорську в результаті шаленої мадяризації угорці в 1910 році обігнали русинів-українців за своєю чисельністю.

                                     

3.1. Населення 1891

Кількість жителів Уґочанського комітату в 1891 році нараховувала 75.461 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот, серед них:

Населення:

  • Словаки: 40 0.0 %
  • Німці: 5.447 7.22 %
  • Русини: 32.076 42.51 %
  • Румуни:8.830 11.70 %
  • Інші або невідомо: 216 0.3 %
  • Угорці: 28.852 38.23 % - за мінусом 12.7 % євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
                                     

3.2. Населення 1900

Кількість жителів Уґочанського комітату в 1900 році нараховувала 83.316 тис. осіб і складалася з наступних мовних спільнот:

Населення:

  • Інші або невідомо: 98 0.1 %
  • Словаки: 16 0.0 %
  • Серби: 1 0.0 %
  • Хорвати: 3 0.0 %
  • Угорці: 35.702 42.9 % - за мінусом 12.7 % євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
  • Німці: 5505 6.6 %
  • Румуни: 9.270 11.1 %
  • Русини: 32.721 39.3 %

За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:

Релігійні громади:

  • Лютерани: 108 0.2 %
  • Греко-католики: 52.417 62.9 %
  • Католики: 7.264 8.7 %
  • Євреї: 10556 12.7 % - юдеї за віросповіданням, зачислялися в перепису до угорців.
  • Православні: 14 0.0 %
  • Унітарії: 10 0.0 %
  • Кальвіністи: 12.928 15.5 %
  • Інші або невідомо: 9 0.0 %
                                     

3.3. Населення 1910

Кількість жителів Угочанського комітату в 1910 році нараховувала 91.755 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот:

Населення:

  • Румуни: 9.750 10.6 %
  • Серби: 1 0.0 %
  • Русини: 34.415 37.5 %
  • Німці: 4.632 5.1 %
  • Інші або невідомо: 239 0.1 %
  • Словаки: 37 0.0 %
  • Угорці: 42.677 46.5 % - за мінусом 12.9 % євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
  • Хорвати: 4 0.0 %

За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:

Релігійні громади:

  • Католики: 8.173 8.9 %
  • Греко-католики: 57.550 62.7 %
  • Інші або невідомо: 4 0.0 %
  • Кальвіністи: 14.002 15.3 %
  • Унітарії: 8 0.0 %
  • Православні: 48 0.1 %
  • Євреї: 11.850 12.9 % - юдеї за віросповіданням, зачислялися в перепису до угорців.
  • Лютерани: 120 0.1 %


                                     

4. Символіка

В 1715 році король Угорщини Карл III подарував Уґочі гербову печатку з круговим написом на латині "SIGILLVM COMITATVS DE VGOCHA". У 1837 році цісар Фердинанд V підтверджує печатку.

Герб на печатці являв собою іспанський щит, розсічений та перетнутий на чотири поля, з центральним щитом та обрамленням золотого кольору. В першому срібному полі зображено зелене гроно винограду на стеблі з листям. У другому синьому полі - поперек поля повернута ліворуч риба. В третьому синьому полі - золотий жолудь із зеленими стеблом та листям. В четвертому полі - поперек поля ліворуч повернутий рак. В центральному щиті червоного кольору - повернутий ліворуч лев золотого кольору, що стоїть на задніх лапах. На обрамленні герба розміщено 23 жолуді. Над щитом розташована срібна лілія, праворуч та ліворуч від неї - дві червоні троянди.

Лев на гербі Уґочанського комітату походив з родинного герба Перені.

                                     

5. Джерела та література

  • Gyorffy Gyorgy, ред. 1890. Magyarorszag tortenelmi foldrajza a Hunyadiak koraban. Budapest.
  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955.
  • Csanki Dezso, ред. 1963. Az Arpad-kori Magyarorszag torteneti foldrajza. I. Budapest.