ⓘ Ярослав, місто. Ярослав - місто на лівому березі річки Сян. Адміністративний центр Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Для здійснення місцевого сам ..

                                     

ⓘ Ярослав (місто)

Ярослав - місто на лівому березі річки Сян. Адміністративний центр Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.

Для здійснення місцевого самоврядування в межах міста існує однойменна міська ґміна. Окрім цього, в місті знаходиться керівництво сільської ґміни Ярослав, до якої саме місто не входить.

У 1930-х pp. у Ярославі мешкало 14 % українців, 52 % поляків, 34 % євреїв у повіті - відповідно: 37 %, 45.3 % і 8.8 %.

                                     

1.1. Історія Заснування міста

Заснування міста Ярослава, українська історіографія повязує з походом князя Ярослава Мудрого 1019 - 1054 на Польщу. Метою походу київського князя було відвоювання західних руських волостей у польського короля Мешка II сина Болеслава I. У 1031 році князь Ярослав переходив річку Сян і заснував над нею поселення, назвавши його своїм імям. Проте цей факт заперечують деякі польські історики, зокрема Казімеж Ґотфрід, який твердить, що "назва цього міста походить мабуть від якогось племінного князя", але якого саме - він не може сказати. Погляди польських істориків на проблему заснування Ярослава змінювались. За австрійських часів перед Першою світовою війною в польських школах Ярослава учителі вчили, що місто Ярослав заснував "рускі ксьонже" Ярослав. Також у міжвоєнній Польщі деякі автори польські вважали князя Ярослава Мудрого засновником міста. Прикладом цього може бути праця польського священика Якуба Макари "Історія ярославської парафії", в якій він між іншим стверджує:

Прихильником ідеї, що саме князь Ярослав був засновником міста, був також польський історик Мечислав Орлович, про це він пише у своїй праці про Ярослав 1921 року.

Те, що саме князь Ярослав заснував місто з українським населенням як це науково доказав у своїй статті Я. Пастернак і назвав його своїм імям, на думку українських істориків, близьке до історичної правди, адже за рік перед тим князь Ярослав заснував після підкорення фінського племені чудь на їхній території город і назвав його своїм другим "християнським" іменем Юріїв, що був перейменований пізніше німецькими колоністами на Дерпт-Дорпат, сьогодні - Тарту - місто в Естонії.

                                     

1.2. Історія Руський період

Першу історичну згадку про місто, яке належало до галицько-волинських князів, виявлено в Іпатіївському літописі під 1152-им роком. У ній йдеться про те, що київський князь Ізяслав і угорський король Гейза І вибралися походом на галицького князя Володимирка, який з ними ворогував. Армії трьох правителів зійшлися за Сяном між Перемишлем і Ярославом. Чергова згадку про Ярослав міститься в цьому ж літописі під 1231 роком. У 1234 році Ярослав згадує одне угорське джерело. Пізніші історичні згадки про Ярослав повязані з довгою війною, тереном якої стали саме надсянські городи, в тому числі і Ярослав.

Посилаючись на ті відомості, польські історики називають тодішній княжих часів Ярослав "важним руським городом", бо він справді лежав на українській території і мав справді важливе стратегічне значення. Крім княжого замку і церкви, також був монастир польських католицьких сестер бенедиктинок, яких очевидно, спровадили сюди польські князі. З цих давніх часів Ярослав також був важливим комунікаційним вузлом, через який проходила магістраль Київ-Перемишль-Краків-Прага.

Під Ярославом відбулася 1245 р. Ярославська битва.

Міські права Ярослав дістав у 1323 р.

                                     

1.3. Історія Польський період

З середини 14 ст. у складі Польщі. У 1375 році місто отримало маґдебурзьке право.

Король Ягайло мав намір надати, зокрема, місто Ярослав на "княжому праві" своєму пасербу Пілецькому. Однак цьому почало активно протидіяти "міністри краківського двору", тому він відмовився від цього надання.

У 1493 р. були 2 напади турків та волохів, які знищили місто також сусідній Переворськ.

Після одруження із Софією з Одровонжів Ян Костка отримав місто як посаг дружини. З 1592 року перебував у спільній власності князя Олександра Острозького та його дружини Анни з Костків. В 1593 році Острозький розбив татар під Ярославом. У 1600 році була пожежа в місті. У 1625 р. пожежа спричинила великі спустошення міста. Але через опіку містом з боку власниці Анни Острозької їх наслідки вдалось швидко подолати, місто було одним з найзаможніших в Речі Посполитій. В 16-17 ст. Ярослав був місцем міжнародного ярмарку; за часів Анни Острозької ярмарок був відомий торгівлею волами та кіньми.

Походи козаків 1649, шведів і угорців 1656 - 1657 не сприяли розвиткові міста.

Наприкінці 16 ст. у Ярославі діяло при церкві св. Успіння братство св. Онуфрія, яке утримувало школу проіснувало до 19 ст. Магнат Потоцький Станіслав надав гроші для коронації чудотворної ікони Матері Божої латинський обряд, яка знаходилась в костелі єзуїтів на Пяску 1756 рік.



                                     

1.4. Історія Австрійський період

Після 1772 року з приходом австрійської адміністрації на зміну полонізації приходить помітна германізація Ярослава. У місті почав формуватись новий тип купця-промисловця та урядовця. У місті було скасовано польську єзуїтську колегію та кілька інших шкіл меншого значення, залишилося тільки так звана головна німецька школа. В самому місті і на околицях почали селитися німецькі колоністи. Великі кількатижневі ярославські ярмарки замінили звичайні щотижневі і це не могло не відбитися негативно на економіці міста.

Змінився також зовнішний вигляд Ярослава: зруйновано залишки давніх оборонних мурів і інших старовинних будівель, зокрема середньовічний католицький парафіяльний костел. Три інші парафіяльні костели перебудовано на військові магазини. Це саме сталось і в деяких селах повіту. Державній конфіскації підпали земельні посілості, що були власністю костелів.

У 1780 році в місті спалахнула пожежа, яка зруйнувала його вщент. Проте вже до 1800 р. місто відбудувалось і нараховувало 11 000 мешканців. На початках XIX ст. Ярослав став типовим занедбаним галицьким містечком, який, проте став ареною нових, інколи несподіваних, історично-політичних подій. Зокрема у 1809 р. через місто проходили частини наполеонської армії, що прямували з Сандомира на Львів. Велике значення для міста мали події з часів польського листопадового повстання 1831 р. та т. зв. "Весни народів" 1848, наслідком якої стало скасування панщини. У 1849 р. через Ярослав переходила російська армія в поході на охоплену революцією Угорщину. Разом з російською армією у місто прийшли епідемії, від яких постраждало багато ярославців.

У 1846 р. Ярослав одержав привілей вільного міста, тобто повну адміністраційну і законну незалежність від приватних власників-магнатів. У 1854 р. Ярославщину відокремлено від перемиської округи і Ярослав став повітовим містом, до якого адміністраційно належали три малі містечка, а саме: Порохник, Радимно і Сенява, 97 сільських громад і 38 управлінь двірських маєтностей. Разом 139 адміністративних одиниць у яких жило 90 811 осіб. В Ярославі був теж повітовий суд. У 1880 році Ярослав налічував 12 948 мешканців, в тому 4320 римо-католиків, 4276 греко-католиків, 4300 євреїв та 53 особи інших віровизнань. Місто, що за останніх сто років занепало, почало підніматись, а це завдяки зростові торгівлі і промислу. Відновився сплав збіжжя і інших продуктів до Ґданська. Існувала в Ярославі дестилярня нафти, фабрика парафіни і свічок, кахлів. У двох фабриках мололи кості і виробляли клей. Було три цегельні і засновано у 1879 р. кошикарську школу. Дуже добре розвивався шевський і гарбарський промисли. У 1881 р. було 40 концесійних шевців і 300 інших домашніх, що виробляли 60 000 пар чобіт на рік. Торгівлю і промисл піддержували фінансові інституції. Кожного тижня відбувалось по два торги, а крім цього було 12 річних ярмарків, що тривали по три дні.

У 1882 році римо-католики відбудували парафіяльний костел, збудований у 1571 р., а колишня єзуїтська колегія стала домініканським монастирем. Був ще костел отців-реформатів і невелика протестантська громада. У північно-східній частині ринку була мала вбога церковця з приходством. Крім того існувала ще з XIII ст. вірменська церква. При шляху на Радимно у 1876 р. споруджено двоповерховий дім, а в ньому монастир "Панєн-нєпокалянек", - монашок, що займались вихованням дівчат з найбагатших родин.

Ярослав був осідком староства, повітового суду, повітової ради, окружної шкільної ради для Ярославського і Чесанівського повітів, та поштового і телеграфного урядів. Були у місті школи: хлопяча чотирикласова народна школа, пятикласова дівоча так звана виділова, і вища реальна школа гімназія, на лежайськім передмісті одно- і двокласові народні школи.

Помітно зростало число населення міста: у 1880 р. було приблизно 13 000 мешканців, у 1900 р. 22 000, а у 1910 р. це число зросло до 24 000 населення. В тих роках Ярославщина одержала разом з усією галицькою провінцією велику самоуправу, а разом з цим ішов невпинний процес полонізації шкільництва і урядів. Також в цей час відбувалося істотне пожвавлення господарського життя, зокрема в дещо занедбаному хліборобстві. Було це в звязку з живим розвитком т. зв. людового руху, тобто процесу переселення з перелюднених ярославських сіл у місто. Було багато фільварків, а також дрібних господарств, тому радикальні ідеї і кличі людового руху мали в Ярославщині багато прихильників. Цей рух поширювався одночасно з господарським розвитком при засновуванні кооператив, хліборобських кружків чи влаштовуванні сільськогосподарських вистав. При поступовому розвитку хліборобства, Ярославський повіт залишався проте далеко позаду у ділянці промисловості. Великій природний приріст населення, зокрема сільського, а в наслідок цього роздріблення сільських ґрунтів, спричинював повільний, але постійний зріст голоду на землю. Це було причиною тривалої і сезонової еміграції.

Найкорисніше змінився Ярослав у 1867 - 1914, коли на колишніх передмістях розбудовано місто, урегульовано вулиці і площі, у 1900 р. заведено газове освітлення. Поширено теж значно шкільну мережу.

                                     

1.5. Історія Перша світова війна та Період ЗУНР

Вибух Першої світової війни відбився сильним відгомоном серед ярославських поляків, які очікували, що Австрія разом з Німеччиною та іншими союзниками розібє Росію і Польща стане незалежною. Такі ж надії плекали інші підавстрійські народи, в тому числі українці. Але всі ці сподівання скоро притьмарили події, яких цивільне населення не очікувало; прийшло до масових арештів москвофілів, а теж запідозрених в симпатіях до Росії доволі великого числа української інтелігенції і вивозу арештованих до таборів відокремлення у Талергофі біля Ґрацу. Другою, сумної памяті, подією були жорстокості частин мадярської армії тзв. "гонведів", які, в пошуках за здогадними шпигунами, знущалися над цивільним населенням і жорстоко карали смертю сотні і тисячі невинних людей.

Внаслідок воєнних операцій і невдач австрійської армії доволі швидко прийшло до окупації Галичини російською армією. Ярослав опинився у російських руках, але російська військова влада не втручалась у міське самоврядування і доволі гуманно ставилась до місцевого населення. Російські урядові кола, як це стверджує один з польських істориків того часу, стояли на становищі, що "город Ярослав - це прадавній русскій город, який разом з усією східньою Галичиною аж по р. Вислок має належати до Росії"!

Розвал Австрії кінець жовтня 1918 р. активізував місцевих польських патріотів і прийшло до сформування польської "Національної Гвардії", яка, складена з місцевих урядовців і молоді всі інші чоловіки були мобілізовані до австр. армії, взялась патролювати місто та охороняти опорожнені з війська казарми. Коли 1 листопада 1918 р. оголошено проклямацію до населення про приєднання Галичини до польської держави, почалась організація польської армії.

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада за допомогою підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.

                                     

1.6. Історія Міжвоєнний період

Між двома світовими війнами, в Ярославі була низка українських культурно-освітніх і кооперативних установ та товариств: товариство для міщан і ремісників "Родина" з 1905 р., філія "Просвіти" 1910 р., Бурса імені св. Онуфрія з 1904, 1940 - 1944 також дівочий інтернат, ряд кооперативів: "Народний Дім" 1924 - 1932, кредитовий кооператив "Український Народний Дім" 1931 - 1940, Повітовий Союз Кооперативів 1929 р. та ін.



                                     

1.7. Історія Німецький період

У 1940 році в Ярославі був організований Український Кооперативний Банк, фінансову централю для кооперації, а відділи цього банку були в Любліні та Кракові. У місті виходив часопис українського повітового Союзу Кооперативу Сільський господар. 17 серпня 1940 року в Ярославі відбулася нарада українців представників молочарської кооперації, за участі 47 делегатів з цілої Генеральної Губернії. Нараду відкрив інж. Михайло Хроновят.

                                     

1.8. Історія У складі ПНР

На початку 1945 р. було примусово виселено до УРСР з Ярослава 1066 українців 462 родини, з Долішнього Передмістя - 524 українців 164 родини, з хутора Мішталі - 119 українців 34 родини, з хутора Ставки - 103 українці 26 родин, головним чином до Станіславської області, на початку 1947 р. рештки українців вивезли на Ольштинщину у північно-східній Польщі.

У післявоєнний період до міста включені приміські села Кругель Павлосівський, Кругель Полкинський, Мішталі, Ставки.

В Ярославі від 1965 р. існує душпастирський осередок Греко-Католицької Церкви, з 1985 р. - гурток УСКТ і пункт навчання дітей української мови.

На еміграції вихідці з Ярославщини 1965 р. створили Обєднання "Ярославщина та окраїни Засяння" в діаспорі, з осідком у Чикаго США.

                                     

2. Памятки

Ярослав багатий на архітектурні памятки, старовинні церкви й костели. Костел Божого Тіла та монастир Домініканів побудовані на місці старовинного городища спочатку єзуїтів "на Полі"). 16 - 17 ст. датуються ренесансові будинки камяниця Орсетті, 1580, 1714 р. побудовано церкву Преображення Господнього, яку після 40-річної перерви 1987 р. повернено вірним УГКЦ. Нинішній костел Божого Тіла колишня колегіата - найдавніший збережений храм Польщі, що раніше належав ордену єзуїтів.

                                     

3. Відомі люди

Народились

  • Людкевич Станіслав Пилипович - український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог.
  • Йосиф Брилинський - священик, декан Куликівського деканату УГКЦ, посол австрійського Райхсрату.
  • Антін Дербіш 1921 - 1991 - український співак.
  • Кудлик Роман Михайлович - український поет, критик.
  • Ванатович Варлаам - український та російський православний церковний діяч.
  • Старосольський Володимир - український соціолог, правник, адвокат.

Відомі діячі

  • навчався Юліян Головінський - сотник Української Галицької Армії, командант VI Равської бригади УГА, II бригади ЧУГА, співорганізатор Української Військової Організації.
  • суспільно-літературні діячі початку XX ст. о. К. Хотинецький, о. О. Погорецький
  • Роман Мицик - у 1939 - 1941 роках створив Український банк в Ярославі
  • єзуїтській колегії, ймовірно, навчався Б. Хмельницький
  • довголітній бурмістр і меценат І. Вапинський пом. 1777
  • Ян Шеліга пом. 1636 - друкар і книгар з Кракова.


                                     

4. Джерела

  • Jaroslaw // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego. - Warszawa: Druk "Wieku", 1882. - Т. III. - S. 454. пол. - S. 454 - 457. пол.
  • Немировський О. Ярослав // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2013. - Т. 10: Т - Я. - С. 758 - 759. - 784 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Sito J. Warsztat rzezbiarski Tomasza Huttera. Zagadnienie rozwoju i promieniowania // Sztuka kresow Wschodnich. Materialy sesji naukowej. - Krakow, 1994. - № I marzec. - S. 105 - 131. пол.
  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955.
                                     

5. Посилання

  • Надбужанщина: Сокальщина, Белзщина, Радехівщина, Каменеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник т. 2. Нью-Йорк, 1989
  • Warsztat rzezbiarski Tomasza Huttera. Zagadnienie rozwoju i promieniowania пол.
  • VOLOЦЮГИ. Ярослав над Сяном