ⓘ Сівчина. Сивчина - село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення - 279 осіб. Знаходиться на території Західних Карпа ..

                                     

ⓘ Сівчина

Сивчина - село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення - 279 осіб. Знаходиться на території Західних Карпат, над річкою Ступниця - правою притокою Сяну.

                                     

1. Географія

Село розташоване на відстані 5 кілометрів на північ від Бірчі, 22 кілометри на захід від Перемишля і 48 кілометрів на південний схід від столиці воєводства - міста Ряшіва.

                                     

2. Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею село в 1340–1772 роках входило до складу Сяноцької землі 1494 in terra et districto sanociensis Руського воєводства Королівства Польського. Католики належали до римо-католицької парафії в Бірчі, та в Бабичах гміна Кривча. Греко-католицька громада села Сівчина належала до парафії в селі Березка пол. Brzuska.

Починаючи з 1456 село було власністю Станіслава, Миколи і Яна Кмітів пол. Stanislawa, Mikolaja i Jana Kmitow.

З 1491 року Сівчина перейшла у власність Єжи Бірецького пол. Jerzego Bireckiego, сина дідича Бірчі.

У 1541 році міцевість стала власністю Барбари Хербурт пол. Barbary Herburt.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Сівчина відійшла до імперії Габсбургів та належала до гміни Бірчі Сяноцького округу Королівства Галичини і Лодомерії у складі Австрійської імперії.

У 19 столітті Сівчина була власністю графа Адальберта Дембінського пол. Adalberta hr. Dembinskiego, потім Яна Стресова пол. Jana Stresow. Йому також належала гута по виробництву скла, передана в 1890 році Людвікові Гейнерові пол. Ludwikowi Geynerowi. Для працівників цієї гути закладено новий населений пункт - Ясениця-Сівчинська пол. Jasienica Sufczynska.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це українське село Надсяння, як й інші етнічні українські території, опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Село входило до ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 1250 жителів, з них 930 українців-грекокатоликів, 270 українців-римокатоликів, 20 поляків, 30 євреїв

До 1939 року в селі існував фільварок, який був власністю графів Тарновських пол. hr. Tarnowskich.

Перед початком Другої світової війни в тому ж 1939 році населення Сівчини становило 1 тисячу 95 осіб. Абсолютну більшість з них близько 87 % складали українці, або, як вони самі себе називали в память про Червону русь, русини. В селі проживала також невелика кількість поляків 123 особи, або близько 11 % та євреїв 23, або приблизно 2 %.

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Сівчина, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району районний центр - Бірча утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР обласний центр - місто Дрогобич.

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту і з червня 1941 року по липень 1944 року Сівчина знаходилась під німецькою окупацією.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії облвоєнком - підполковник Карличев.

2 грудня 1944 року над селом потрапив в авіакатастрофу американський бойовий літак Б-24 "Ditney Hill".

В березні 1945 року Сівчина, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передана Польщі.

11 квітня 1945 року село стала місцем трагічних подій: підрозділами Армії Крайової, Батальйонів хлопських та селянами-поляками з навколишніх сіл були замордовані 26 українців, мешканців Сівчини.

На греко-католицькому цвинтарі Сівчина знаходиться братська могила кількох десятків українських мешканців села, замордованих 11 квітня 1945 року.

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі, про передбачене "добровільне" виселення приблизно одного мільйона українців з "Закерзоння", тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.,

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що "Евакуації підлягають лише ті з перелічених … осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.", виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції "Вісла" і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

                                     

3. Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

  • 1939 - 949 українців, 123 поляки, 23 євреї;
  • 1879 - 650 греко-католиків;
  • 1859 - 569 греко-католиків;
  • 1938 - 1011 греко-католиків;
  • 1840 - 560 греко-католиків нема інформації про інші конфесії;
  • 2006 - 293 особи
  • 1899 - 792 греко-католики;
  • 1926 - 921 греко-католик;
  • 1785 - 385 греко-католиків, 86 римо-католиків i 8 юдеїв;
  • 1997 - 289 осіб
                                     

4. Архітектура

В селі знаходилася філіальна греко-католицька мурована церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці, побудована в 1879 році на місці старшої деревяної церкви. Церква була зруйнована в 1962 році.

У Сівчині знаходиться також римсько-католицька парафія святої Ядвіги, що належить до деканату Бірчі. Парафіяльний костел святої Ядвіги є давньою придворною каплицею з XVIII століття, в яку в XIX столітті добудовано неф, а в 1930 вежу.

                                     

5. Джерела, посилання та література

  • Бірча пол. Bircza // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego. - Warszawa: Druk "Wieku", 1880. - Т. I. - S. 230. пол.
  • 49°43′54″ пн. ш. 22°28′10″ сх. д.
  • Сторінка села Сівчина на веб-сайті гміни Бірча
  • Сівчина пол. Sufczyna // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego. - Warszawa: Druk "Wieku", 1890. - Т. XI. - S. 556. пол.
  • Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 репр. Львів 1991